>

Меню
Нові курсові
Студенти і партнери

Порівняння лінгвістичних особливостей політичних промов лідерів США та Великобританії 2



Ціна: 0 грн
Додана: 05.01.2014

Розмір файлу: 86.1 Kb
Тип файлу: RAR
Рейтинг: 0.00/0Середня оцінка: 0



ЗМІСТ

ВСТУП    3

РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИЧНА ЛІНГВІСТИКА: ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ    8
1.1 Поняття політичної лінгвістики та її розвиток    8
1.2 Особливості дослідження політичної комунікації    12

РОЗДІЛ 2. ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ТЕКСТІВ НА ПРИКЛАДІ ПРОМОВ ДЖ. БУША МОЛОДШОГО ТА ТОНІ БЛЕРА     21
2.1 Політичні промови президентів США як складова частина управління країною    21
2.2 Лінгвістичні особливості промови Дж. Буша Молодшого 12 вересня 2002 року    29
2.3 Промова Тоні Блера від 20 березня 2003 року та її психолінгвістичні особливості    38

ВИСНОВКИ    45
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    48
ДОДАТКИ    53

 

ВИСНОВКИ

В 60-80-і рр. минулого століття набули поширення дослідження політичної лексики, теорії і практики політичної аргументації, політичної комунікації в історичній перспективі, політичних метафор і символів. Увагу дослідників привертали питання функціонування політичної мови в ситуації передвиборної боротьби, парламентських і президентських дебатах, в партійному дискурсі та ін Все більш тонким стає науковий апарат вивчення політичної комунікації і все більше чинників враховується при дослідженні дискурсивної значимості тих чи інших висловлювань, текстів або корпусів текстів. Вже в цей період вивчення політичної комунікації формується у відносно самостійний напрям лінгвістичних пошуків. У 70-80-х рр. за кордоном регулярно з’являються підручники з політичної комунікації. Зазначимо, що в кінці ХХ – на початку ХХI ст. зарубіжні дослідження політичної комунікації розвиваються особливо активно.
Варто підкреслити, що різноманіття аспектів дослідження політичної комунікації відображає той інтерес, який проявляється до політичної промови, і те різноманіття матеріалу, напрямків аналізу і позицій, які характерні для сучасної політичної лінгвістики.
Публічні виступи є найважливішою частиною роботи президентів США. Фактично, Білий Дім перетворився на справжню фабрику з виробництва текстів виступів. Президент США може любити або не любити публічні виступи. Однак без них він не зможе діяти. Американці впевнені, що глава виконавчої влади США зобов’язаний спілкуватися з людьми, які його обрали.
Підсумуємо, що більшість господарів Білого Дому користувалися послугами помічників при підготовці до виступів. Методи роботи президентів зі спічрайтерами залежать від характеру і звичок господарів Білого Дому. 
Маємо узагальнити, що існує кілька типів промов, які зобов’язаний вимовляти кожен президент країни: при вступі на посаду новий глава США вимовляє «інавгураційну промову» (Inaugural Address). Друга промова, що відноситься до «обов’язкової програми» президентів – «Послання до Конгресу» (State of the Union), яку вимовляють на початку кожного року – в січні. Як й інавгураційні промови, «Послання до Конгресу» зазвичай збирає величезну аудиторію слухачів.  Крім цього, президенти в обов’язковому порядку виголошують промови на з’їздах (конвенціях) своїх партій (Presidential Nomination Acceptance Speeches).  Існує також традиція щотижневого радіозвернення президента до народу (Saturday Radio Addresses), які виходять в ефір щосуботи.  Менш відомі виступи в Рожевому саду Білого дому (Rose Garden Speeches). Інший тип промов вимовляється при призначенні президентом кандидата на високу державну посаду – запропонована ним кандидатура має отримати схвалення Сенату (US Senate).
Для практичної частини нашого дослідження ми обрали промови Дж. Буша Молодшого від 12 вересня 2002 року та Тоні Блера від 18 березня 2003 року. Ці промови являються яскравим прикладом політичних текстів, метою яких є психологічний вплив на слухача та схиляння його на бік мовця. Проаналізувавши промови з точки зору психолінгвістики, ми зробили такі висновки:
У промові президента Буша, метою якої було переконати делегатів розпочати війну проти Іраку, використано велику кількість стилістичних прийомів: багаторазовий повтор займенників we, our для створення конформізаціі, повтори, модальність, риторичні запитання, інверсії, використання емоційного no, контраст, трансформована фразеологічна одиниця. Президент Буш, звертаючись з промовою до Генеральної Асамблеї ООН, використовував велику кількість прийомів переконання і навіювання для того, щоб отримати підтримку з боку світової політичної еліти. Глава Америки хотів донести свою головну думку, що його метою є досягнення миру і процвітання на Близькому Сході, а для цього необхідно покінчити з диктаторським режимом Саддама Хусейна.
Проаналізувавши промову Тоні Блера маємо підсумувати, що в тексті рідко зустрічаються метафори та порівняння. В той же час, епітети та повтори – численні. Вони відіграють важливу роль в донесенні основної ідеї аудиторії. Також суттєвими є такі прийоми, як»залякування», «апелювання до слухачів» та «звертання до минулого».
Підсумуємо, що розглянуті промови Буша і Блера мають ряд спільних рис, так як їх об’єднує спільна військова тематика. Крім того, аналіз цих промов дозволив виявити основні характеристики політичної промови з правильним застосуванням засобів та прийомів: простота лексичного та синтаксичного складу, вживання слів і фраз розмовного стилю. Обидві промови побудовані на емоційній основі, що сприяє схилянню аудиторії на бік оратора. Це здійснюється за рахунок використання в промовах лексико-стилістичних засобів та психолінгвістичних прийомів. Обидві промови рясніють різного роду повторами (анафорами, епіфорами), завдання яких – донести до слухача основну ідею. У багатьох випадках повтори поєднуються з паралельними конструкціями, що підсилюють експресивність промов.
Спільним для обох промов є використання стилістичних можливостей займенників (конформізація), покликаних об’єднати оратора з аудиторією (we, our, us) – характерно для обох ораторів.



 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Монографії, статті, навчальні та практичні посібники


1.    Ажнюк Б. М. Англійська фразеологія у культурному етнічному висвітленні / Б.М. Ажнюк. – К.: Наукова думка, 1989. – 214 с.
2.    Арнольд И.В. Стилистика современного английского язика / И.В. Арнольд. – Л.: Просвещение, 1973. – 351 с.
3.    Бадрак В.В. Фактори ефективності впливу ЗМІ на електорат: Дис...канд. філолог. наук: 10.01.08 / Київський нац. у-т. – К. – 2001. – С. 250 – 251.
4.    Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику/ А.Н. Баранов. – М: Эдиториал, 2003. – 358 с.
5.    Баранов А.Н. Что нас убеждает? (Речевое воздействие и общественное сознание) / А.Н. Баранов. – М.; Логос, 1990. – 96 с.
6.    Белянин В.П. Введение в психолингвистику / В.П. Белянин. – М., 2001. – 128 с.
7.    Блакар Р. Язык как инструмент социальной власти / Р. Блакар. – М., 1987. – 198 с.
8.    Брудный А.А. Психологическая герменевтика/А.А. Брудный. – М.: Лабиринт, 1998. – 336 с.
9.    Будаев Э.В. Метафора в политическом интердискурсе / Э.В. Будаев, А.П. Чудинов. – Екатеринбург, 2006. – 173 с.
10.    Будаев Э.В. Риторическое направление в исследовании политической метафоры / Э.В. Будвев, А.П. Чудинов // Respectus Philologicus. – 2006. – № 9 (14). – С. 56-58
11.    Бурлачук Л.Ф. Особливості аналізу політичного дискурсу // Соціальна психологія. – 2007. – № 3. – C.51-59
12.    Бурлачук Л.Ф. Психодіагностика / Л.Ф. Бурлачук. – СПб., 2002. – 108 с.
13.    Бушев А.Б. Памятники американской риторики и их анализ / А.Б. Бушев. – М.: Высшая школа, 2000. – 45 с.
14.    Вежбицка А. Антитоталитарный язык в Польше / А. Вежбицка // Вопросы языкознания. – М., 1994. – № 4. – С. 91-96.
15.    Водак Р. Язык. Дискурс. Политика / Р. Водак. – Волгоград, 1997. – 210 с.
16.    Вознесенська О. Політичний текст і електоральна поведінка населення // Соціальна психологія. – 2004. – № 5 (7). – C. 79-89.
17.    Вольфсон И.В. Язык политики. Политика языка / И.В. Вольфсон. – Саратов, 2003. – 251 с.
18.    Гаврилова М.В. Критический дискурс-анализ в современной зарубежной лингвистике / М.В. Гаврилова. – СПб., 2003. – 178 с.
19.    Гаврилова М.В. Политический дискурс как объект лингвистического анализа // ПОЛИС. – 2004. – № 3. – С. 127-139.
20.    Гальперин И.Р. Стилистика английского язика / И.Р. Гальперин. – М.: Высшая школа, 1981. – 334 с.
21.    Ганжуров Ю. Контент-аналіз у політичних дослідженнях преси // Політичний менеджмент. – 2004. – № 3. – С. 30-35.
22.    Городецька О.М. Міжнародна інформація: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів/О.М. Городецька. – К.: МІЛП, 2001. – 165 с.
23.    Грайс Г. П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистическая прагматика. – М. : Прогресс, 1998. – 400 с.
24.    Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация / Т.А. Дейк. – М., 1989. – 123 с.
25.    Дридзе Т. М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации / Т.М. Дридзе. – М. : Наука, 1984. – 268 с.
26.    Залевская А.А. Введение в психолингвистику / А.А. Залевская. – М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 2000. – 382 с.
27.    Зарецкая Е.Н. Риторика: теория и практика речевой коммуникации / Е.Н. Зарецкая. – М.: Дело, 2002. – 480 с.
28.    Зиновьева Н.Б. Документоведение: Учеб.-метод. Пособие/Н.Б. Зиновьева. – М.: ИПО Профиздат, 2001. – 207 с.
29.    Кольцов М. Писатель в газете/М. Кольцов. – М., 1991. – 36 с.
30.    Лакофф Дж. Метафоры, которыми мы живем / Дж. Лакофф, М. Джонсон. – М., 2004. – 178 с.
31.    Лассан Э.Р. Дискурс власти и инакомыслия в СССР: когнитивно-риторический анализ / Э.Р. Лассан. – Вильнюс, 1995. – 150 с.
32.    Массенко Л.І. Мова і політика / Л.І. Массенко. – К.: «Соняшник», 1994. – 99 с.
33.    Медиа в виборах: между политикой и культурой (конвент-анализ политической пресси)/ Под ред. Н.Костенко. – К.: Ин-т социологии НАН Украйни, 1999. – 189 с.
34.    Міхайлова Н.Б. Психологічний аналіз мовного змісту: досвід вимірювання афектів агресії методом Готтшалка–Глезер // Иностранная психологія, 2000. – № 12. – 66-83 с.
35.    Мухарямов Н.М. Политическая лингвистика как научная дисциплина / Н.М. Мухарямов, Л.М. Мухарямова // Политическая наука. – М., 2002. – № 3. – С. 23-27
36.    Новіков А.І. Семантика тексту і її формалізація /А.І. Новіков. – М., 1983
37.    Основы теории речевой деятельности / Под ред. А.А. Леонтьєва. – М.: Наука, 1974. – 368 с.
38.    Почепцов Г.Г. Информационные войны / Г.Г. Почепцов. – М., 2000. – 217 с.
39.    Почепцов Г.Г. Так становятся президентом: избирательные технологи XX века / Г.Г. Почепцов. – М.: Центр, 1999. – 182 с.
40.    Прохоров Ю.Е. Действительность. Текст. Дискурс: Учеб. Пособие/Ю.Е. Прохоров. – М.: Флинта, Наука, 2004. – 221 с.
41.    Рац У.Н., Михайлова Н.Б. Новий метод діагностики мовної компетентності: Ц-тест. // Іноземна психологія. – 1995. – №5. – С. 72–78
42.    Рождественский Ю. В. Языковая практика и теория язика /Ю.В. Рождественский. – М. : МГУ им. Ломоносова, 1974
43.    Романов А.А. Политическая лингвистика. Функциональный подход / А.А. Романов. – М.; Тверь, 2002. – 139 с.
44.    Русакова О.Ф., Максимов Д.А. Политическая дискурсология: предметное поле, теоретические подходы и структурная модель политического дискурса // ПОЛИС. – 2006. – № 4. – С. 26-43.
45.    Русалов В.М. Новий варіант адаптації особового тесту ЕРІ // Психологічний журн. 1987. № 1.С. 113–126
46.    Серио П. Русский язык и советский политический дискурс: анализ номинаций / П. Серио // Квадратура смысла. – М., 2002. – С. 102-104.
47.    Серио П. Французская школа анализа дискурса / П. Серио // Квадратура смысла. – М., 2002. – С. 78-81.
48.    Слово у дії. Интент-аналіз політичного дискурсу / Під ред. Т.з. Ушакової, Н.Д. Павлової. – СПб., 2000. – 210 с.
49.    Солганик В.М. Относительно концепции глубинной структуры  // Вопросы языка. – 1998. – №5
50.    Уоллакотт Дж. Сообщения и значения // Назаров М.М. Массовая коммуникация в современном мире: методология анализа и практика исследований. – М., 2002. – 240 с.
51.    Ушакова Т. Н., Латынов, В. В., Павлова, А. А., Павлова, Н. Д. Ведение политических дискуссий: Психологический анализ конфликтных выступлений. – М., 1995. – 241 с.
52.    Ушакова Т.Н. Мова: витоки і принципи розвитку /Т.Н. Ушакова. – М., 2004. – 287 с.
53.    Уэллс У., Бернет Дж.., Мориати С. Реклама: принципы и практика/Пер. с англ. Л.Ф. Никулына. – М.: ЮНИТИ-Дана, 2001. – 415с.
54.    Хэар Р. М. Дескрипция и оценка // Лингвистическая прагматика / Новое в зарубежной лингвистике. – М.: Прогресс, 1985. – 258 с.
55.    Чудинов А.П. Политическая лингвистика / А.П. Чудинов. – М., 2006. – 310 с.
56.    Шейгал Е.И. Семиотика политического дискурса / Е.И. Шейгал. – М., 2004. – 243 с.
57.    Шейгал Е.І. Соціолонгвістичний політичний дискурс/Е.І. Шейгал. – Волгоград, 2000. – 431 c.
58.    Шехтер С. Аналіз політичних виступів / С. Шехтер // Розвиток громадської грамотності Робота з друкованими матеріалами. – К.: Наукова думка, 2003. – 25 с.

Електронні джерела

59.    George Orwell, «Politics and the English Language,» 1946.  [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  – назва з екрана.
60.    President George W. Bush’s remarks to the United Nations General Assembly. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  – назва з екрана.
61.    Synthesis: Politics and the English Language in the 21st Century. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – назва з екрана.
62.    Tony Blair’s speech on the Iraq crisis in the house of Commons [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  – назва з екрана.
63.    Ораторская активность президентов США [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – назва з екрана.

Свіжі наукові записки

www.megastock.ru Здесь находится аттестат нашего WM идентификатора 306628194038