>

Меню
Нові курсові
Студенти і партнери

Українсько-американські відносини на сучасному етапі



Ціна: 0 грн
Додана: 23.02.2013

Розмір файлу: 57.78 Kb
Тип файлу: RAR
Рейтинг: 0.00/0Середня оцінка: 0



ЗМІСТ

ВСТУП    3
РОЗДІЛ 1. ЗАРОДЖЕННЯ ТА ПЕРШІ КРОКИ УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКИХ ВІДНОСИН     7
1.1 Україна в планах США в 1991-1994 рр.    7
1.2 Період потепління відносин та їх розвиток у 1994-1998 роках    12
1.3 1998-2000 роки – період перших проблем в стосунках між державами    18
РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК СТОСУНКІВ УКРАЇНИ ТА США В 2000Х РОКАХ    21
2.1 Погіршення стосунків у 2000 році    21
2.2 Зміна ставлення у США до України у 2001-2004 рр.    23
2.3 Розвиток співробітництва США та України за президентства В. Ющенка    29
РОЗДІЛ 3. УКРАЇНА ТА СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ: ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОСИН В ПЕРШІ РОКИ ПРЕЗИДЕНТСТВА В. ЯНУКОВИЧА    36
ВИСНОВКИ    44
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    48

 

ВИСНОВКИ

Відносини Сполучених Штатів Америки та України – це відносини провідного глобального гравця і важливої регіональної країни Центрально-Східної Європи. Динаміка їхнього розвитку постійно коливається, оскільки залежить від цілої низки чинників, передусім від пріоритетів та активності Америки на європейській арені, а також від позицій України в пострадянському регіоні. Водночас поряд з цими мінливими чинниками в України та США є низка спільних або близьких національних інтересів, які мало залежать від політичної кон’юнктури і, ймовірно, продовжуватимуть поєднувати ці країни. Зокрема за всього прагматизму нинішньої американської політики питання підтримки демократії продовжуватиме бути чинником двосторонніх відносин (хоча на нинішньому етапі і не визначальним).
Упродовж перших двох десятиліть незалежності Україна послідовно намагалася стати для Америки на пострадянському просторі тим, чим стала для Вашингтона Туреччина в ісламському світі – форпостом, агентом впливу, близьким, справді стратегічним партнером. Це прагнення було константою української зовнішньої політики, незалежно від того, хто був Президентом і хто формував більшість у Верховній Раді.
Варто узагальнити, що в українському політичному світогляді, який досі ґрунтується на стереотипах часів «холодної війни», США видаються глобальним гравцем, що бореться з Росією за сфери впливу. Відповідно, в уявленні багатьох українців, у тому числі обтяжених державною владою, Україна є головним полем геополітичних битв цих двох гравців і головним бонусом на пострадянському просторі. За цією логікою Україна може розраховувати на те, щоб отримати від свого ключового геополітичного розташування чималі дивіденди.
На першому етапі український напрям американської зовнішньої політики формувався під впливом двох потужних чинників. По-перше, здобувши незалежність, Україна об’єктивно видавалася, з погляду американських стратегів, геополітичною противагою можливому зростанню імперських настроїв у Росії. Це був початок домінування «ідеологічного тренду» у відносинах. По-друге – і це було передвістям альтернативного «прагматичного тренду», – абсолютно необхідною передумовою для розбудови американсько-українських відносин було ядерне роззброєння України.
Маємо підсумувати, що до кінця президентської каденції Білла Клінтона «ідеологічний тренд» українсько-американського партнерства почав видихатися. Мало позитиву передвіщали для партнерства з Україною й ізоляціоністські гасла, з якими прийшов до влади Буш-молодший. Проте навіть найгірші скептики не могли передбачити для двосторонніх відносин такого удару і такого падіння, яким стали сумнозвісні «касетний» і «кольчужний» скандали.
Надалі, попри нещире, вимучене і політично мотивоване рішення адміністрації Кучми про участь України в багатонаціональних силах на чолі з Америкою в Іраку, відносини на тривалий час перейшли в режим гострої кризи та були відкинуті на рівень доклінтонівських часів.
Цілком нову диспозицію для двосторонніх відносин могла створити – і на дуже короткий час створила – Помаранчева революція 2004 року. Проте наступні події, передусім невдале президентство Віктора Ющенка, швидко звели нанівець закладений у ній позитивний заряд. Навіть більше, в результаті цих років на американський континент перекинулася хвороба, яка за кучмівських часів народилася в Європі – «втома від України».
Підкреслимо, що в американському світобаченні такі події, як Помаранчева революція, сприймаються як історичні прориви, після яких нація обирає та відвойовує для себе два фундаментальні рецепти успіху – демократію та ринкову економіку. Та обставина, що в перебігу президентства Віктора Ющенка ці рецепти не спрацювали на українському ґрунті і принесли замість успіху розбрат, розчарування та кризу, зробила Україну в американському сприйнятті незбагненним місцем, своєрідною геополітичною чорною дірою, де втрачають свою дію базові (в розумінні американця) закони історичного розвитку.
Проте мусимо зазначити, що сучасний політичний момент характеризується відчутною втратою інтересу до України адміністрації Барака Обами. На відміну від свого попередника нинішній президент США не намагається навіть симулювати підтримку євроатлантичних прагнень України чи зацікавленість у розвитку «стратегічного партнерства». На тлі активного пожвавлення американсько-російського діалогу і так званого перезавантаження відносин Вашингтона і Москви Київ посідає достатньо маргінальне місце в системі пріоритетів американської влади. Позиція Сполучених Штатів полягає в тому, що жодні зовнішні, в тому числі американські впливи, не вирішать проблем України, не наблизять і не віддалять її від євроатлантичної спільноти. Це може зробити тільки сама Україна, і США більше не мають наміру активно втручатися в цей процес.
На двадцять першому році незалежності Україна не так конкурує з іншими країнами за американські інвестиції, як бавиться з американськими інвесторами в дивну, програшну для обох сторін гру, правила якої постійно і непередбачувано змінюються.
Підсумуємо, що Україна важлива для Америки як: носій демократичних цінностей, специфічний «демократичний експеримент» на пострадянському просторі, результати якого досі залишаються невідомими; східноєвропейська «тектонічна плита», від стабільності якої багато в чому залежить стабільність усього регіону; важлива транзитна держава, передусім в енергетичній сфері; частковий спадкоємець радянського військово-промислового комплексу (ВПК), військово-технічного ноу-хау та запасів зброї, які потенційно можуть бути небезпечні для США; держава, з якою пов’язана майже мільйонна громада американців українського походження.
Натомість Сполучені Штати важливі для України як: гарант безпеки (зокрема згідно з грудневим Будапештським меморандумом 1993 року та грудневою Хартією Україна – США 2008 року); адвокат інтересів України в діалозі з Європейським Союзом, НАТО, МВФ, Світовим банком та іншими міжнародними структурами; носій сучасного ноу-хау, який може допомогти Україні в питаннях модернізації економіки, диверсифікації енергопостачання, реформування системи державного управління, військовій реформі тощо; потенційний інвестор.
Зазначимо, що 11-14 квітня 2010 року В.Янукович та Б. Обама підтвердили наміри поглиблювати двосторонні відносини на основі Хартії про стратегічне партнерство та посилювати роботу міжгалузевих механізмів за координуючої ролі Комісії стратегічного партнерства. Стратегічний характер українсько-американських відносин було підтверджено в рамках офіційного візиту в Україну Держсекретаря США Х.Клінтон 2-3 липня 2010 року. За результатами співпраці керівництва України і США у 2011 році створено належні передумови для подальшого поглиблення двосторонніх відносин стратегічного партнерства.




 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Джерела

1.    Бадрак В. Руський хук. С помощью Украины Москва наносит удар по Вашингтону/ В. Бадрак //Зеркало недели. – 2001. – №7 (331). – 17-23 февраля.
2.    Бжезінський З. Вирішальна роль України на пострадянському просторі / З. Бжезінський // Політика і час (Пі ). – 1997. – № 9. – С. 13.
3.    Гарань О. Розпад СРСР і українське питання в політиці США Сучасність / О. Гарань. – 1995. – №4. – С. 75.
4.    Гриценко А. Верной дорогой идете, господа! / А. Гриценко // Зеркало недели.-2001.- №22(346). – 9-15 июня.
5.    Давыдов Ю. США: меняющееся видение меняющихся угроз / Ю. Давыдов // США. Канада: экономика, политика, культура. – 2004. – № 10. – С. 3-22
6.    Дубина О. США – Україна: від тиску до нового партнерства? / О. Дубина // Політика і час (Пі ). – 1993. – № 12. – С. 16–23.
7.    Ким В. НАТО – Украине: двери еще открыты, но щель ссужается / В. Ким // Зеркало недели. – 2002. – №6 (381). – 16-22 февраля.
8.    Книш В. Розвиток двосторонніх відносин: Україна – США / В. Книш // Народна Армія. – 2003. – № 18. – С. 1–2.
9.    Корнієвський О. У світ, де не спалахують конфлікти: Доктрина розширення демократії: геополітичні аспекти політики США / О. Корнієвський // Політика і час. – 2005. – № 1. – С. 38-43
10.    Корсаков Г.Б. Эволюция ядерной политики США (2001-2005 гг.) // США. Канада: экономика, политика, культура. – 2006. – № 6. – С. 13-36
11.    Кулик В. Україна як непріоритетний партнер Барака Обами / В. Кулик // Український журнал. – № 3. – 2009. – С. 7–8.
12.    Лебедев И.Л. Об американской правительственной помощи странам СНГ / И. Л. Лебедев // США. Канада: економіка, політика, культура. – 1996. – №12. – С. 51-58.
13.    Марцинкевич В. Современные тенденции в экономике и политике США /В. Марцинкевич // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – № 3. – С. 24-29
14.    Мединська Т. Статус світового лідера: США в сучасних процесах глобалізації: виклики та наслідки / Т. Мединська // Політика і час. – 2005. – № 3. – С. 67-74
15.    Мостовая Ю. Мирные переговоры на фоне войны / Ю. Мостовая // Зеркало недели. – 2001. – №43 (367). – 3-9 ноября.
16.    Парканскый А. Экономические отношения США с Украиной / А. Парканскый // США. Канада: економіка, політика, культура. ? 2005. ? №2. ? С. 33-45.
17.    Паскуаль К. Определяйтесь…Посол США о «проблемных местах» и «колосальних возможностях» Украины / К. Паскуаль // День. – №23. – 2002. – 6 февраля.
18.    Погорська І. Коли світ видається небезпечним: Зовнішня політика в системі державного управління США // Віче. – 2006. – № 23-24
19.    Серебрянников В.В. Президенты США в роли воителей / В. Серебрянников // Социально-гуманитарные знания. – 2005. – № 6. – С. 251-268
20.    Сєров Д. На тлі монополії США: Військово-технічне співробітництво України з державами Арабського Сходу / Д. Сєров // Політика і час. – 2006. – № 5. – С. 71-76
21.    Силина Т. Ариель Коен: Москва отказывается от имперского мышления / Т. Силина // Зеркало недели. – 2002. – №9 (384). – 8 марта.
22.    Силина Т. Дружба счет любит / Т. Силина // Зеркало недели. – 2001. – №10(334). – 8-16 Марта.
23.    Старр Дж. США не розглядатимуть Україну як буферну зону між Заходом і Росією / Дж. Старр // Народна Армія. – 2001. – № 104. – С. 1, 3.
24.    Травкина Н. Внешняя политика Дж. Буша: некоторые особенности / Н. Травкина // США. Канада: экономика, политика, культура. – 2005. – № 10. – С. 3-20
25.    У рамках комісії “Кучма – Гор” // Політика і час (ПіЧ). – 1996. – № 12. – С. 73–74.
26.    Україна – США: стратегічний характер відносин: спільна заява президентів України та США // Народна Армія. – 2000. – № 103. – С. 2.
27.    Федорак Т. Україна, Росія і поправка Джексона-Веніка / Т. Федорак // День. – 2002. – №37. – 26 лютого.
28.    Хартія українсько-американського партнерства, дружби і співробітництва // Армія України. – 1994. – 29 листопада. – С. 12–13.
29.    Черник П. Україна – Ірак: геополітичне тестування / П. Черник // Військово-науковий вісник. – Львів. – 2008. – № 10. – С. 216–230.
30.    Шамшур О. Відносини України США: євроатлантичний контекст / О. Шамшур // Наука і оборона. – 2008. – № 3. – С. 12–15.
31.    Шамшур О. Початок ери Обами. Зовнішньополітичний вимір / О. Шамшур // Дзеркало тижня. – № 42. – 2008. – С. 5.
32.    Щербак Ю. Позначені безпрецедентним динамізмом / Ю. Щербак // Політика і час. – 1996. – №11. – С.4-5.

Література

33.    Бжезінський З. Велика шахівниця / З. Бжезінський. – Львів–Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2000. – 236 с.
34.    Бураков Ю., Кипаренко Г., Мовчан С., Мороз Ю. Країни Заходу у другій половині ХХ ст. – Львів: Студії, 2005. – 250 с.
35.    Демчук П. О. Міжнародні відносини та проблеми євроатлантичної інтеграції / П.О. Демчук. – К.: ППП , 2004. – 252 с.
36.    Джонсон П. Современность. Мир с двадцатых по девяностые годы / П. Джонсон. – М., 1995. – 198 с.
37.    Дубовик В. Політика США по відношенню до незалежної України (1991-1994рр.). Аналіз концепцій американської політології / В. Дубовик //Автореферат дисертації на здобуття звання к. п. н. – Одеса, 1996. – 109 с.
38.    Дюрозель Жан-Батіст Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Жан-Батіст Дюрозель. – К.: Основи, 1999. – 597 с.
39.    История США. В 4 т.. 1945-1980 /Отв. ред. В.Л. Мальков. – М.: Наука, 2004. – Т. 4. – 401 с.
40.    Історія і сьогодення українсько-американських відносин//електронний ресурс. – Режим доступу: – Назва з екрану.
41.    Каменський Є. Політика США щодо України / Є. Каменський. – К., 1998. – 152 с.
42.    К визиту в Украину Президента США: современное состояние украинско-американских отношений //електронний ресурс. – Режим доступу:
43.    Козик В. В. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. – К.: Знання , 2006. – 405, с.
44.    Коростель А. Від Кучми залежить доля України//електронний ресурс. – Режим доступу:  – Назва з екрану.
45.    Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945–70-ті роки) Підручник для студентів гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти /Гол. ред. С.В. Головко. – К.: Либідь, 1999. – 426 с.
46.    Міжнародні відносини та зовнішня політика: Навчальний підручник. – К.: Либідь, 1999. – 557 с.
47.    Основи політичної науки: Курс лекцій // За ред. Б. Кухти. – Львів: Кальварія, 1999 – 435 с.
48.    Українсько-американські стосунки: адміністрація США визначилась зі ставленням до майбутніх президентських виборів в Україні? //електронний ресурс. – Режим доступу:  – Назва з екрану.
49.    Цимбалістий В. Ф. Теорія міжнародних відносин: Навчальний посібник. – Львів: Новий Світ-2000, 2006. – 320 с.


Свіжі наукові записки

www.megastock.ru Здесь находится аттестат нашего WM идентификатора 306628194038