>

Меню
Свіжі наукові записки
Студенти і партнери
Скачати курсову роботу sap
- цікава курсова робота. - дипломна робота.

Новелістика Миколи Хвильового поетика



Ціна: 0 грн
Додана: 23.02.2013

Розмір файлу: 77.67 Kb
Тип файлу: RAR
Рейтинг: 3/1Середня оцінка: 3



ЗМІСТ

ВСТУП    3

РОЗДІЛ 1. МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ ЯК ПИСЬМЕННИК ТА ЙОГО ЕПОХА    7
1.1 Основні ідеї художнього сприйняття творчості М. Хвильового    7
1.2 Естетична основа модернізму та експресіонізму у прозі М. Хвильового    15

РОЗДІЛ 2 ЗАЧИНАТЕЛЬ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ, ХАРАКТЕРИСТИКА СТИЛЬОВОГО САМОБУТНЬОГО ВІДТВОРЕННЯ ДІЙСНОСТІ МИКОЛОЮ ХВИЛЬОВИМ    22
2.1 Зображення дійсності у новелах М.Хвильового («Арабески», «Я (романтика)»)    22
2.2 Трансформація трагічності у новелах Миколи Хвильового: форми вираження («Лілюлі»)    37

РОЗДІЛ 3 НОВЕЛІСТИКА МИКОЛИ ХВИЛЬОВОГО: ВПЛИВ ІМПРЕСІОНІСТИЧНОЇ ПОЕТИКИ, ЕЛЕМЕНТИ ЕКСПРЕСІОНІЗМУ ТА СЮРРЕАЛІЗМУ    46

ВИСНОВКИ    59
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    62
 

ВИСНОВКИ

Отже, Микола Григорович Фітільов, відомий під псевдонімом Микола Хвильовий (1893-1933), був одним з найталановитіших письменників 20-30-х рр. у ХХ ст. Саме його більшість дослідників вважають основоположником нової української прози, хоча це протягом багатьох років замовчувалось. Його твори, що свого часу настільки бурхливо увійшли до літературного процесу, викликали надзвичайну активність серед представників тогочасної літературознавчої думки. Зазначимо, що ті ідейно-психологічні колізії, які були висвітлені в творах майстерним пером автора, не часто вважалися новаторством, часом навіть викликали роздратування і несправедливі оцінки літературознавчих критиків.
Зазначимо, що Микола Хвильовий дав емоційний поштовх відкриттю в українській літературі нової сторінки. Кожного разу, коли письменник намагається побачити в звичайній людині Людину з великої літери, описати читачеві її внутрішній світ, відобразити непросту психологічну реакцію на нову соціально-економічну реальність, він посилює біологічний фактор при змалюванні рис характеру героїв творів, зосереджує особливу увагу на патологічних і сексуальних моментах, іноді захоплюється підсвідомим.
Підсумуємо, що проза Хвильового створила три основні жанри. Перший – героїка революції (Хвильовий воліє говорити «романтика») – від співучої, як стара дума, «Легенди» до високотрагічного «Я», що силою своєю не має собі аналогій в новітній прозі. Ми знаходимо багато тематичних аналогій до цього жанру. Письменником змальовується сатиричне, що іноді переходить в елегію – зображення внутрішнього неладу в середовищі колишніх ідейних борців, розпаду, що веде до смутку, до зміщення, до моральної смерті.
Маємо підкреслити, що свій стиль і стиль колег-товаришів Микола Хвильовий визначив як «романтику вітаїзму». В той же час, романтизм Хвильового не був стільки літературним напрямком і сутністю творчості письменника, скільки сутністю особистості і способом бачення реальності, дійсності. Його нонконформізм, позиція в суспільстві, боротьба з усім непотрібним і шкідливим, його поведінка художника, ідеалістичний пафос – все це й складало разом з його «розхристаною» творчістю «романтику вітаїзму».
Проаналізувавши твір «Арабески», підсумуємо, що це твір модерний. В той же час, «модернізм» – це, перш за все, міфотворення. Автор в рядках «Арабесок» проводить найвищий мистецький синтез Я з ТИ, майстерно зображаючи долю та реальність життя головних героїв.
В свою чергу, новела «Я (романтика)», є в певній мірі застереженням про безповоротну втрату на обраному шляху справжніх цінностей та істинних гуманістичних ідеалів. В новелі«Я (романтика)» двобій добра і зла було перенесено в душу головного героя. Ця вічна боротьба добра і зла викликає серйозну тривогу за новий світ та людину, яка існує в ньому. Сам автор на сторінках твору майстерно висвітлює підсвідомість персонажу. В той же час, він зображає, що тільки він і ніхто інший несе відповідальність за свої дії. Вибір, який він зробив, був свідомим, а злочин – непрощенним.
Розглянувши оповідання «Лілюлі», зазначимо, що воно виявилося чи не найважчим для розуміння і сприйняття читачем. До складних особливостей віднесемо полісемантичність сенсів, велика кількість явних і прихованих цитат, алюзій, посилань, оперування найширшим культурним контекстом, психологічна контрастність, двозначність і трагікомізм ситуацій тощо зумовлюють складність рецепції оповідання.
Підсумуємо, що проблема декодування аспектів функціонування творів М Хвильового пов’язана з експресивною насиченістю тексту, що є абсолютним показником його якості. Емоційність – відносний показник, адже її ступінь залежить від потенційного читача. На відміну від поняття, художній смисл не лише інтелектуальний і прикметний узагальнено-абстрактним характером. Його сутність складає ще й емоційна виразність. Естетична оцінка – домінанта в змісті художнього образу – завжди емоційна. Художній образ – єдність емоційного та раціонального, суб’єктивного та об’єктивного. Про суб’єктивне йдеться через те, що естетична оцінка є оцінкою автора й рещпгієнта. Синергізм експресіоністичного художнього світу спрямований на реалізацію тексту як соціалізованого конгломерату почуттів, думок, естетичного первня.




 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Монографії, статті, навчальні та практичні посібники

1.    Агеєва В. П. Микола Хвильовий // Історія української літератури ХХ століття: в 2 кн. / B. П. Агеєва. – К., 1994. – Кн. 1. – С. 533–551.
2.    Агеєва В.П. «Зайві люди» у прозі Миколи Хвильового/В.П.Агеєва // Сучасність. – 1992. – №3. – С. 3-9
3.    Агеєва В.П. Українська імпресіоністична проза/В.П. Агеєва. – К., 1994. – 158 с.
4.    Аристотель. Риторика. Поэтика / Перев. с древнегреч. Дыбенко О. П., Аппельрот В. Г. – М.: Лабиринт, 2000. – 224 с.
5.    Безхутрий Ю. М. Хвильовий: проблеми інтерпретації / Ю.М. Безхутрий. – Харків: Фоліо, 2003. – 459 с.
6.    Білецький О. Про прозу взагалі і про нашу прозу 1925 року / Білецький О. // Червоний шлях. – 1926. – №11. – С. 121-129.
7.    Волгина Н. Теория текста/Н. Волгина. – М.: Изд-во МГУП «Мир книги», 1998. – 210 с.
8.    Выготский Л. С. Психология искусства/Л.С. Выготский. – М: Искусство, 1986. – 573 с.
9.    Гуляк А. Б. Синкретизм жанрово-стильових модифікацій прози Михаила Коцюбинського // Наукові записки Вінницького педагогічного університету імені М. Коцюбинського. Серія «Філологія». – 2005. – № 7. – С. 106-109.
10.    Гундорова Т. Руйнування романтичної метафізики / Т. Гундарова // Слово і час. – 1993. – № 11. – С. 22-28.
11.    Дзюба І. Микола Хвильовий: «азіятський ренесанс» і «психологічна Бвропа» / І. Дзюба. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. – 48 с.
12.    Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; пер. з англ. В. Шовкуна. – К.: Основи, 2003. – 503 с.
13.    Єременко О. Образний світ в експресіоністичній прозі (на матеріалі малої прози В. Стефаника та М. Хвильового) / О. Єременко // Українська мова та література. – 2010. – № 22. – С. 17-20.
14.    Жулинськин М. Г.   Микола Хвильовий/ М.Г. Жулинський. – К.: Т-во «Знання» України, 1991. – 32 с.
15.    Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Кн.1: Перша половина ХХ ст. Підручник/ За ред. В.Г. Дончика. – К.: Либідь, 1998. – 464с.
16.    Кислий Ф. Микола Хвильовий / Ф. Кислий // Нові імена в програмі з української літератури. – К., 1993. – С. 146-169.
17.    Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917-1933: Поезія – проза – драма – есей/ Передм., післямова Ю.Лавріненка; Післямова Є.Сверстюка. – К.: Смолоскип, 2004. – 992 с.
18.    Літературна енциклопедія: в 2 т. Т. 1. / авт.-уклад. Ковалів Ю. І. – К.: Академія, 2007.
19.    Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р.Т. Гром’яка, Ю.І.Коваліва, В.І. Теремка. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 752 с.
20.    Митець і влада. Мотиви й інтертекст в оповіданні М.Хвильового Лілюлі / Безхутрий Ю. // Слово і час. – 2003. - №5. – С. 47-56
21.    Наєнко М. Три етапи розвитку українського модернізму (слов’янський контекст) / Михайло Наєнко // Університет. – 2009. – № 1. – С. 79–82.
22.    Наукові записки. Серія «Філологічна». – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія». – Вип. 10. – 2008. – с. 282-290.
23.    Павличко С. Дискурс модернізму. – К., 1999. – 446 с.
24.    Пахаренко В. Суть та еволюція ідеології М. Хвильового / Василь Пахаренко // Розбудова держави. – 1996. – № 7. – С. 44-48.
25.    Петров В. Діячі української культури (1920–1940) – жертви більшовицького терору / Віктор Петров. – К.: Воскресіння, 1992. – 80 с.
26.    Поліщук Я.О. Література як геокультурний проект: Монографія. – К.: Академвидав, 2008. – 304 с.
27.    Потебня А.А. Теоретическая поэтика/А.А. Потебня. – М.: Высшая школа, 1990. – 344 с.
28.    Словник іншомовних слів / Л. О. Пустовіт, О. І. Скопненко, Г. М. Сюта, Т. В. Цимбалюк. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с.
29.    Современный словарь-справочник по литературе. – М.: Олимп, 2000. – 700 с.
30.    Соловей О. Психологічний імпресіонізм Миколи Хвильового: ґенеза стилю / О. Соловей // Вісн. Донецьк. ун-ту. Сер. Б: Гуманітарні науки. – 1998. – Вип. 2. – С. 150-157.
31.    Флакер А. Авангардизм Миколи Хвильового / А. Флакер // Всесвіт. – 1993. – № 7– 8. – С. 194-151.
32.    Хом’як Т. Поетика стилю Миколи Хвильового / Т. Хом’як // Вісн. Луганськ. держ. пед. ун-ту. Сер.: Філологічні науки. – 2000. – № 5. – С. 93-99.
33.    Цюп’як І. Екзистенціал смерті як вимір буття у прозі М.Хвильового // Слово і час. – 2001. – № 3. – С. 72-76.
34.    Шахова К. Експресіонізм як мистецьке явище / Кіра Шахова // Експресіонізм: зб. наук. праць / [упорядник Т. Гаврилів]. – Львів, 2005. – С. 11-35.
35.    Шумило Н. Літературний феномен Василя Стефаника (національний варіант експресіонізму) / Наталія Шумило // Українська література в загальноосвітній школі. – 2001. – № 3. – С. 34-42.



Нові курсові
Наукові ресурси Set
Нам цікаво main
Студентські статті

Реклама в Интернет www.megastock.ru Здесь находится аттестат нашего WM идентификатора 306628194038