>

Меню
Нові курсові
Студенти і партнери

Зовнішньополітична стратегія та тактика Японії щодо країн Азії



Ціна: 0 грн
Додана: 01.05.2011

Розмір файлу: 33.98 Kb
Тип файлу: RAR
Рейтинг: 0.00/0Середня оцінка: 0



курсова робота, 40 сторінок

ВИСНОВОК

Аналіз південно-східноазійської політики Японії у визначених хронологічних межах свідчить, що цією країною в достатньо повній мірі був врахований власний трагічний досвід минулого, а також прорахунки інших, в першу чергу – Сполучених Штатів Америки, які обрали ставку на військову силу та пряме втручання у внутрішні справи азійських країн. Японія зробила вибір на користь розширення свого політичного впливу, що підкріплюється значною економічною присутністю в субрегіоні та очевидною технологічною перевагою.
Реаліями 90-х років став вихід Японії на міжнародну арену в якості авторитетної політичної сили та автономна позиція Токіо в японо-американському альянсі. За якісним вдосконаленням військового потенціалу Японії стоїть, перш за все, намагання стримати непередбачувані держави АТР, такі як КНР та КНДР, та бажання спиратися на власні сили у разі виникнення надзвичайної ситуації. Перспективи залишення регіону Сполученими Штатами або їх відмови гарантувати національну безпеку Японії примушують Токіо шукати союзників в АТР, хоча США залишаються і будуть залишатися в найближчій перспективі найнадійнішим союзником Японії в ролі гаранта її військово-політичної безпеки та одного з основних торговельних партнерів, джерелом передових технологій, одним з наймісткіших ринків товарів та послуг.
 Аналіз послідовної низки доктрин японських прем\'єр-міністрів щодо країн АСЕАН, сформульованих ними протягом двадцятирічного періоду, дає підстави стверджувати, що країни-члени АСЕАН поставлені у центр азійської політики Японії. Країни АСЕАН приваблюють політичні та ділові кола Японії наявністю там цілої низки сприятливих умов та чинників: стратегічна та політична значимість країн субрегіону як з точки зору "комплексного забезпечення безпеки" країни, так і з точки зору активізації ролі Японії у світовій політиці; споживчий ринок, який швидко розвивається; відносна політична стабільність та високі темпи економічного розвитку, незважаючи на валютно-фінансову кризу 1997 року.
У концептуально-доктринальних засадах свого зовнішньополітичного курсу та за його практичної реалізації Японія покладається на політичний вплив та економічні важелі, уникаючи прямого втручання у внутрішні справи країн АСЕАН та не вдаючись до застосування сили.
Вивчення японського бачення засобів досягнення основних цілей своєї "асеанівської" політики дозволило дійти висновку про існування у Токіо особливого специфічного підходу, що відрізняється від інших розвинених країн, які намагаються домінувати в тому чи іншому регіоні світу. Специфіка такого підходу полягає в усвідомленні Японією обмеженості своїх політичних можливостей. Урядовими колами Японії також виключаються ідеї про можливість досягнення поставленої мети військовими засобами. Акцент у зовнішньополітичній стратегії Токіо поставлено на економізацію зовнішньої політики та досягнення політичних цілей методами економічного впливу та розширення співробітництва з країнами АСЕАН у міжнародних організаціях та в рамках неформальних форумів і зустрічей.
Аналіз моделі безпеки в Південно-Східній Азії показав, що країни АСЕАН вітають участь у гарантуванні безпеки у своїй системі з боку США та Японії, а також взяли курс на збільшення видатків на оборону та якісне переозброєння власних збройних сил. Характер диверсифікації військово-політичних зв’язків країн-членів АСЕАН доводить, що вони намагаються врівноважити китайський вплив та запобігти новим територіальним претензіям з боку КНР.
Позиція Японії в галузі забезпечення миру та безпеки в АТР полягає в залученні до вирішення регіональних проблем мирними засобами та за допомогою численних інститутів превентивної дипломатії, наданні підтримки в створенні в субрегіоні без\'ядерної зони та розв\'язанні територіальних проблем. Найзручнішою регіональною структурою для цього як країни АСЕАН, так і Японія, вважають Регіональний форум АСЕАН та конференцію АТЕС.
Отже, Японія розглядає АСЕАН як впливову регіональну організацію, яка відіграє значну роль у подіях в АТР. Японські політики уважно прислуховуються до позиції країн - членів АСЕАН та старанно враховують її при формулюванні своїх позицій з важливих міжнародних питань. Японська сторона усвідомлює, що будь-яка зовнішньополітична концепція регіонального масштабу, в тому числі і ідея виходу Токіо на позиції лідера в АТР, приречена на провал у випадку однозначно негативного ставлення до неї з боку країн АСЕАН. Це примушує Японію займати гнучку позицію щодо розвитку контактів з Асоціацією, змінюючи свої підходи до неї в залежності від політичної та економічної ситуації в субрегіоні, зберігаючи незмінними лише фундаментальні принципи взаємовідносин з АСЕАН.

















СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУТИ:

1)    Ігнатьєв П. М. Країнознавство. Країни Азії: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 424 с.
2)    Федоров В. Сценарии разные, цель одна // Азия и Африка сегодня. – 2001. – №1. – С. 57–58.
3)    Япония: конец ХХ века. Последние тенденции трансформации. – М., 1996. – 254 с.
4)    Монтьева Е. Закат экономического чуда // Азия и Африка сегодня. – 2002. – №3.– С. 43–49.
5)    Головин В. Россия и Япония в региональном интерьере // Азия и Африка сегодня. – 2001. – №6. – С. 66–71.
6)    Філіпенко А. С. Міжнародні економічні відносини. – Київ: Либідь. – 2006. – 386 с.
7)    Міжнародні економічні відносини. Сучасні міжнародні економічні відносини / За ред. А. С. Філіпенка. – К., 1992. – 320 с.
8)    Кузнецов Ю., Навлицкая Г., Сырицин И. История Японии. – М., 1988.
9)    Хлынов В., Тебин Н. Государство и економика // Азия и Африка сегодня. – 1997. – №10. – С. 64–67; №11. – С. 66–69.
10)    Васильев Л. История Востока: В 2–х т. – М., 1994. – 285 с.
11)    Гон М. Новітня історія країн Азії другої половини ХХ століття. Рівне, 2000. – 111 с.
12)    Кравченко И. Европейская политика соседства // Международная жизнь. – 2006. – №12
13)    Кравченко С. Замість блокової системи: Центральна Азія і проблеми безпеки: погляд в історію та сучасність // Політика і час. – 2004. – №10. – С. 43–49.
14)    Куртов А. Ханский круг // Прогнозы: журнал о будущем. – 2008. – №1 (9). – С. 52–55.
15)    Джайлс К. Неверные уроки // Прогнозы: журнал о будущем. – 2008. – №1 (13). – С. 37–43.
16)    Богатуров С. Системна история международных отношений
17)    Ромуло Д. Внешняя политика США в Азии
18) Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. – М., 2000. – 320 с.



Свіжі наукові записки

Реклама в Интернет www.megastock.ru Здесь находится аттестат нашего WM идентификатора 306628194038